Швейцарія — це Альпи, золото, надійні годинники та шоколад. Це Женева, Берн і Цюріх. Однак і за межами великих міст знайдеться чимало привабливих місць, здатних показати багатогранність місцевої культури та природи. Відвідування кожного з них зробить подорож колоритною.
Гора Нізен
Гора Нізен — символ кантону Берн. Згідно з місцевими легендами, колись тут мешкав справжній дракон (як і належить будь-якій порядній горі). А зараз тут знаходиться найдовша у світі сходи — 11 674 сходинки. Підкоривши її, можна піднятися на вершину та оглянути мальовничі околиці. Якщо не дозволяють погода або лінь, цей шлях можна подолати на фунікулері та спробувати альпійські делікатеси в ресторанчику на вершині — тим більше, що власники пропонують комплексну програму: підйом на фунікулері та вечерю на оглядовому майданчику. Цікаво, що назва гори походить від назви рослини Yesen, Enzian — жовтої гірчаки. Цій квітці приписують лікувальні властивості: вона підвищує апетит та знімає болі у шлунку. Так що спробувати фондю на вершині такої «лікувальної» гори дуже символічно.
Перевал Сен-Бернар
Перевал Сен-Бернар за 5 км на північний захід від міста Мартіньї кантону Валліс довгий час був єдиним «мостом» між західною та східною Європою. Ім’я і перевалу, і породі собак подарували на пам’ять про святого Бернарда з Аости. Бернар де Ментон був сином багатого барона з Савойї, але після навчання в Парижі він не повернувся додому, а став каноніком в Аості, а потім вирушив проповідувати християнство в гірські села.
Вирішивши захистити перевал Мон-Жовіс від сарацинів, він звів там невелику обитель. На цьому місці вже майже 1000 років монахи надають притулок та їжу мандрівникам. Рятувати заблукалих монахам допомагають і сенбернари. Цю породу сюди завезли під час походів римські легіонери — неподалік від обителі можна побачити залишки дороги, прокладеної римлянами. Предками сучасних сенбернарів були піренейські собаки. Зараз при обителі живе близько 20 тварин.
Локарно
Своїми околицями може пишатися містечко Локарно. По-перше, поруч з ним знаходиться середньовічний Римський міст, зображення якого прикрашають усі листівки зі Швейцарії. По-друге, через Локарно проходить наймальовничіший залізничний маршрут країни Чентоваллі. Якщо хочете насолодитися захоплюючими видами, підніматися назустріч сонцю в гори, занурюватися в тунелі, проїжджати по аркадних мостах над бурхливими річками — найкраще вибрати цей маршрут. І сісти з лівого боку вагона.
Санкт-Галлен
Санкт-Галлен зі своїм старим містом — один із найбільш типових альпійських містечок, який, до того ж, ще й є «великою птахою» у світі моди: місцеві майстерні постійно працюють над замовленнями від відомих дизайнерів. Наприклад, тут роблять продукцію Lacoste. Тут можна побачити багато нарядних будиночків з незвичайними назвами — «Пелікан», «Лебідь», «Верблюд», «Шар», «Фортеця». Визначною пам’яткою міста є кондитерська Confiserie Roggwiler.
Тут можна купити пряники з видами місцевого монастиря та бібліотеки-лапідарію. Пряники у Санкт-Галлені роблять з XV століття, а покривають цукровою глазур’ю — з XVI століття.
На дорозі між двома містами — Сьйоном і Сьєрром — розташоване найбільше в Європі підземне озеро Сутеррен. Його довжина — близько 260 м, а глибина — 15 м. Печеру з озером спелеологи виявили відносно недавно, у 1943 році, але вона вже встигла оточити себе легендами. Наприклад, розповідають, що місцевий юнак приніс із печери золоті монети, в які перетворилися листя, підхоплені чарівним вітром. Також, вважається, що незаміжня дівчина може побачити у відбитті озера судженого, якщо загляне в печеру вночі перед Різдвом. Температура в печері не піднімається вище 15 градусів навіть влітку — тому, збираючись туди, не забудьте як слід утеплитися.
У місті Айндіцельн розташований овіяний легендами бенедиктинський монастир, заснований святим Мейнрадом. Святий відлюдник жив тут у молитвах і служінні богу, однак у один нещасливий день у його келію проникли грабіжники і вбили його. Злочинців вдалося спіймати завдяки двом воронам, яких монах колись врятував від хищників. Птахи переслідували грабіжників до долини, де гучним карканням привернули увагу людей. Тепер ворони зображені на гербі міста.
На місці смерті святого Мейнрада в монастирі побудовано церкву Клостеркірхе, з якою пов’язана чудова легенда. Освячувати церкву приїхав єпископ Конрад із Констанцу, але напередодні дії йому явилося видіння: обряд освячення вже звершив сам Спаситель у оточенні святих, апостолів та ангелів.
Але все ж головною визначною пам’яткою цієї церкви є статуя Чорної Мадонни, одна зі святинь християнського світу, створена у XV столітті невідомим майстром. Вважається, що дивовижний колір статуя набула через кіптяву свічок та лампад. Колись її обличчю намагалися повернути первісний колір, але численні паломники, які очікували побачити чорне, були так розчаровані, що художник повернув їй попередній вигляд. Вважається, що статуя чудотворна: навпроти каплиці, де вона знаходиться, можна знайти свідчення про звершені чудеса, залишені вдячними віруючими.